Шило Є.О. Моделювання трансформації фігури Землі і її впливу на геодинамічні процеси

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук : 05.24.01 – Геодезія, фотограмметрія та картографія. — Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України. — Львів, 2019. — 23 с.Науковий керівник: д.т.н., професор А.Л. Церклевич.Основною метою роботи є формування моделей фігури літосфери Землі на основі результатів визначення висот планетарного рельєфу в сучасну епоху і за даними геопалеореконструкцій розміщення материків і океанічної поверхні в масштабі геологічного часу. Враховуючи параметри еволюційних змін фігури поверхні літосфери, встановити діючі масові сили, які зумовлюють динаміку напруженого стану у верхній оболонці Землі.Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаних досліджень, комп’ютерне моделювання геопалеореконструкцій планетарного переміщення мас та оцінка їх впливу на ротаційні параметри і фігуру літосфери Землі надали імовірну інформацію для нового сприйняття геодинамічних процесів і закономірностей структуроутворення, що має важливе значення для геодинаміки та тектоніки. В дисертаційній роботі:
Вперше для визначення динаміки зміни фігури літосфери Землі використана ідея апроксимації координат постійно діючих перманентних станцій ГНСС в північній і південній півкулях двовісним та тривісним еліпсоїдами, на основі чого виявлені трендові закономірності (з тенденцію до збільшення середнього радіусу) зміни фігури планети в сучасну епоху.
Вперше в якісному відображені здійснено побудову ЦМРП літосфери за даними геопалеореконструкцій для визначення вікових змін фігури літосфери Землі впродовж 600 млн. років.
Вперше одержано результати, що визначають трендові закономірності параметрів і орієнтацію еліпсоїдів, що описують поверхню літосфери в масштабі геологічного часу.
Вперше запропоновано та апробовано метод визначення тангенціальних масових сил на основі введення поняття «геоеволюційного» відхилення виска, пов’язаного з переорієнтацією фігури літосфери. Показано, що тангенціальні масові сили створюють єдине планетарне геодинамічне поле вихрових структур через взаємодію між собою блоків і плит в рамках вихрової ротаційно-гравітаційної моделі еволюційної динаміки геосередовища. Це, в свою чергу, надає нові можливості для побудови динамічних моделей, в основу яких покладена нова геологічна парадигма – вихрова геодинаміка.
Запропонована та обґрунтована гіпотеза щодо дії динамічних сил, які спонукають до трансформації фігури літосфери в процесі еволюційного розвитку Землі: вертикальні (радіальні) сили порушують осьову симетрію, а горизонтальні сили (за рахунок енергії обертання), відновлюють цю симетрію шляхом переміщення окремих плит і блоків, а також «квазірідкої» внутрішньої речовини в напрямку дії тангенціальних масових сил.Практичне значення роботи визначається розробкою теоретичних підходів і побудованих на їх основі моделей, алгоритмів та програм, що описують динаміку зміни фігури літосфери в масштабі геологічного часу. Отримані результати можуть бути використані в теоретичних і практичних роботах в галузі астрономії, геодезії та геофізики для вивчення планетарних геодинамічних процесів та напруженого стану. Вони можуть бути впроваджені в навчальний процес у лекційні і лабораторні курси фахових дисциплін «Планетарна та інженерна геодинаміка» та «Геодезичний моніторинг геодинамічних явищ та деформацій споруд» у Національному університеті «Львівська політехніка».