Київ: Зелений пес, 2008. — 408 с.
У будь-якому класі двієчник *- звична річ. І нічого дивного, не всім же бути відмінниками. І навіть те, що нездарою, ледащом і недоучкою цього разу виявилося вперте дівчисько - таке теж трапляється. А що школа не звичайна загальноосвітня, а чарівна, і вчать у ній на магів і відьом - нічого страшного, помилки школярів здебільшого такі незначні, що наставники завжди встигають їх виправити.
Але якщо таке вперте недолуге дівчисько згадується в Пророчій Відьмацькій Книзі як проводир повстанців, які скинуть чарівний уряд, аби захопити владу й заволодіти світом, - це вже не іграшки.
Чи може, хтось думає інакше?