Чернігів : ЧДІЕіУ, 2001. — 45 с.
У IX частині посібника досліджувалась модель тріангуляції №1, яка була взята із Практикуму з вищої геодезії МIIГАіК, 1982 року видання.
У Х частині посібника досліджується модель тріангуляції №2, яка взята із Практикуму з вищої геодезії автора Б.Н.Рабіновича, 1951 року видання.
До недавнього часу одним із найпоширеніших методів побудови і згущення державних гео-дезичних мереж була тріангуляція. На місцевості закріплюють ряди і мережі трикутників, вимірюють горизонтальні кути і вихідні сторони або замикають ряди на пункти з відомими координатами. Розраховують всі сторони і координати пунктів находять нев’язки, і якщо вони допустимі, урівнюють тріангуляцію і роблять оцінку точності. В зв’язку з широким використанням за останній час методу визначення координат пунктів за системою GPS, особливо актуальним постає питання у поєднанні даного методу із традиційними наземними методами, такими, як полігонометрія, тріангуляція, трилатерація.
Вступ.
Постановка проблеми дослідження.
Польовий контроль при згущенні мереж методом несуцільних спостережень тріангуляції.
Зрівноваження ряду несуцільних спостережень тріангуляції.
Контроль результатів зрівноваження.
Оцінка точності.
Зрівноваження ряду між двома вихідними базисними сторонами.
Висновки.
Література.
Перелік розроблених автором і приведених програм.